В Запоріжжі щопонеділка о 20.00, починаючи з 1992 року, з початку нашої так званої "незалежності" по міському радіо звучить жіночий голос українською мовою: "А зараз час українськоюї православної церкви! Перед вами виступить отець Василій". І все... Більше впродовж півгодини ніхто вже української мови не почує ні слова. Вся передача йде окупаційною мовою. Так, питається,де ж поділась українська?

І я завжди замислювався як же так - Україна, українська церква, а проповідь не українською. Що ж це таке? Це питання весь час тиснуло на мене. Навіть згадував Кирила і Мефодія, які для доведення віри до свідомості пастви виробили абетку. Вони вірили і хотіли цю віру донести до свідомості мас.

Та ось стався зі мною один випадок, який ще більше збурив мою свідомість. Я тоді їхав тролейбусом в центр міста. На зупинці Анголенко вийшов, перейшов проспект і опинився перед капличкою собору,який будується. Із каплички вийшов літній чоловік, перехрестив чоло і пішов назустріч мені. Я спинив його запитанням - "Не скажете, будь-ласка, якого патріархату ця церква?" Чоловік подивився на мене, потім на двері, з яких вийшов і, прочитавши на вході з обох боків - "Українська православна церква". З одного українською, з другої - окупаційною(мабуть,щоб ми не забули, яка в нас "незалежність") і від чого знову подивився на місце мене як на невігласа,що сам не може читати і промовив: "Ну, ясно, київського, бо ж Українська!"... І пішов... А я завжди був Хомою Невіруючим і завжди задум доводив до завершення. Тому я завернув до каплички, зайшов. А назустріч мені служка років 35: "Чего вам надо?" Я до нього: "Скажіть,будь-ласка,якого патріархату ця церква?"

Він подивився на мене здивовано: "Канечно же Масковскава!!!"

"Так чого ж тоді це не написано при вході?Це що ж виходить, - що тут шахраї, як за карточною грою - туза приховав в рукав, другого в кишеню, за комір, а четвертого за щоку, і при нагоді, при потребі висмикувати те, що треба. Це ж не чесно. Це ж суцільне обдурювання. Де ж ваша честь? Ви ж у віру йдете, віру несете. А з брехнею або замовчуванням це не віра - нісенітниця.Хоча б слово "Українська"взяли в лапки,як начебто це жарт-брехня".

Служка від цих слів отетерів, але швидко знайновся - "Іді, іді, атсюдова, ти нє туда попал!!!"А я : "Що вірно,то вірно, не дай бог сюди до вас попадать!" І вийшов...

Пройшов час, а тут у транспорті з'явилися запрошення на лекції богослова Джона Картера. Я не шукав віри, бо я хрещений у дитинстві в православній церкві. Але мені було цікаво послухати. 4-5 лекцій мені дуже сподобались , багатго нового я почув. Решта - так собі, а ось 12-у я запам'ятав на все життя. Це були запитання і відповіді. І ось Дж. Картер відповів на запитання однієї жінки - "Як служить господу богу?" - "Якщо служити господу богу щиро ,всією душею - то це добре : богу і людині, ця людина - свята! А якщо служити з корисною метою, для збагачення кишені і шлунку,для послуг якійсь державі, для поневолення пастви - то це є прояв антихристів!"

Так! Вірно було сказано. І я це відчув, коли були виборча кампанія 2004 року.

Я знав, що церква відокремлена від держави. Так чому ж мені не один раз розповідали, як в селі Поповка батюшка умовляв кожного прихожанина, який заходив до церкви до церкви щоб голосували за Януковича (проросійського ставленика, яничара, ворога українства). І це не поодинокий випадок. Ще одна жіночка, яка цікавилась церковною літературою, звенулася до мене з запитанням : "Що діється? Чому в церкві на колишньому базарі "Південний" нав'язували всім прихожанам підтримувати кандидата в президенти - проросійського антиукраїнця. Всі ці випадки стосуються якраз антихристивої церкви московського патріархату".

ЇЇ чесно треба іменувати так: "Антиукраїнська антихристова окупаційна церква московського патріархату",а те що вона ще й православна, то вже їх справа.Не один раз мені казали,що це п'ята окупантів... І це, дійсно,так! Як можна це терпіти? Звернемося до досвіду таких же "совків" як і ми - прибалтів. Вони зразу ж поставили все на свої місця,щоб не було преценденту "пятої колони". А ми, українці, їх терпимо... Пора визначитись - ми, дійсно, незалежна Україна, чи малоросія або хохляндія, як нас називають на кацапщині.

Між іншим, батюшка в Поповці казав, що у них діє ще одна церква, але "то не наша - чужа, там де службу ведуть на державній мові". Це ж що?..  Ми - українці, у себе вдома і чужі, а окупанти господарі... Дожилися за 350 років. Крім того, на соборі на вул.Анголенка висить стенд, на якому написане звернення цього вертепу віри, що вони ставлять за мету відновлення козацького духу. Якого? Який було зруйновано окупантами в 1775 році, а козаків відправлено на північний Кавказ, на Кубань, щоб заткнути "кровавим рубежем" небезпечний кордон? "Відродження Запорізького козацького краю"... Чим? Антихристовою вірою, вихованням холуїв, чи тим, що увічнить мову окупанта.

Запоріжжя - край козацької вольниці,демократії уже під тиском окупантів та їх прислужників-комуністів деморалізовано. Починаючи від реклам міста(невідомо на якій мові, тільки не на українській) і до антидержавної спрямованості "Радіо Три"(самоє сємєйноє,самоє антіукраїнскоє), яке стверджує ностальгію за окупаційним ярмом. Досить. Де наша дійсна незалежність? Чому депутати - антиукраїнці, чому Президент не виконує свою клятву : "Підніму Україну з колін"?

PS А тій жіночці,яка промовляє по радіо про "час Української православної церкви" повинно бути соромно. Ця брехня не варта тих грошей,які вона за це отримує. Ганьба...

Олександр Бойченко