Можна все на світі

вибирати, сину.

Вибрати не можна

тільки Батьківщину...

В. Симоненко

В наш час питання релігії як і питання духовності взагалі стають все більш болючими та проблематичними у вирішенні для кожного свідомого українця. Як бути? Вважати себе нащадком і славним сином своїх предків-аріїв і ставати тоді до лав національної віри чи пам'ятаючи "Бог і Україна" бути християнином. Вибір, звичайно, нехай кожен залишить за собою, на свій власний розсуд і свою мораль. Питання в іншому: як відноситись один до одного, які стосунки вибудовувати?

В принципі, відповідь знайти неважко. Треба, по-перше, усвідомити лише одне: в нас тече однакова кров, у нас єдині мовні та культурні засади, єдина Мета. Саме так - і християни (звичайно, мова не про УПЦ МП), і прихильники національної віри є УКРАЇНЦЯМИ. Це те розуміння, яке ми повинні взяти за основу.

Ми, як націоналісти, повинні діяти винятково в інтересах власної нації і мислити її інтересами. Найголовніше для нас - це Україна і українці, а потім вже все інше.... Саме з такої позиції ми повинні дивитися. Тільки так стає добре видно хто твій друг, а хто ворог. Стає зрозумілим, що всі ті забобони є "зовнішніми", напускними, спеціально видуманими злими силами, щоб не допустити розквіту України, а посіяти розбрат і зубожіння (хто не вірить - прошу подивитися на політичну арену). Не є послідовники національної віри "сатанистами, пришелепкуватими фанатами природи", не є українські християни "прихильниками жидів, нігілістами та ін". Ми всі є патріотами власної держави, ми всі прагнемо одного - Великої України.

Артюшенко І. А.