Ось вже протягом трьох останніх виборчих кампаній (з 2004 року) ми можемо спостерігати регулярні кризові явища у таборі однієї з провідних політичних сил українського політикуму, сучасна назва якої "Наша Україна - Народна Самооборона".

А почалось все ще у далекому 2002, коли партія діючого на той час прем'єр-міністра, Віктора Ющенка, Наша Україна виграла вибори до Верховної Ради України, отримавши близько 20-ти відсотків голосів. У 2004 р. представник від цієї партії на посаду Президента України, лідер партії       Ющенко В.А., переміг на виборах, отримавши більше 52 % голосів. Але на цьому блискуча кар'єра, як самої політичної сили, так і її лідера (у майбутньому - почесного голови) і підійшла до свого логічного завершення. У 2005 році, коли стало зрозуміло усім, що бренд Нашої України почав стрімко втрачати підтримку серед населення, політтехнологи та дипломати, які були на службі у НУ, почали замислюватись над шляхами подолання кризи. Стратегія виходу із кризи знайшлась доволі скоро, і була воістину геніальною - утворити блок партій, і назвати усе це зібрання Народним Союзом Наша Україна (НСНУ). Проект удався на славу, результат виборів був просто приголомшливий - 13 % (у 2004 - 52). Але раптом, у складі ВРУ 5 скликання, партія Кінаха, ПППУ, раптом вирішила змінити власні політичні уподобання, і перейшли до лав утвореної коаліції Національної єдності. Ці події зумовили виникнення чергової кризи у стані НСНУ та призвели до проведення позачергових виборів. Перед політтехнологами постала така сама проблема. І знову знайшовся оригінальний вихід: обєднати партії та створити блок Наша Укураїна - Народна Самооборона, але тепер вже з ідеєю утворення нової єдиної партії. І знову приголомшливий результат - 13 %.

Але не все так прекрасно, як здається на перший погляд. Ще під час передвиборчої кампанії, лідер УНП, що увійшла до новоутвореного блоку, зскаржиться на те, що його, як і деяких інших лідерів партій, виключають із інформаційного простору. Потім, пан Кармазин (лідер партії Захисників Вітчизни), критикує передвиборчу кампанію, організацію роботи блоку, саму ідею створення єдиної партії (обєднання майже усіх правих сил), а також звинувачує керівництво НСНУ у спробі виключити усі праві партії з політичної гри. Так висловлювання пана кармазіна підтримує і пан Костенко.

Ви після цього ще вірите у щирість лідерів НСНУ та їхнє політичне майбутнє? Особисто я, сумніваюсь. Не може мати політичного майбутнього псила, яка намагається задля отримання дивідендів об'єднати несумісні речі, переслідуючи при цьому доволі сумнівні з позиції чесності та моралі цілі. Рано чи пізно, для таких політичних сил повиння настати і політична відповідальність. І ось тут вже і варто звернути увагу на єдину праву силу, яка не пішла на завідомо лицемірне та безперспективне об'єднання, заради короткочасної вигоди. Не пішла тому, що не змогла відмовитись від власної ідеології, та зрадити ідеалам української нації.

Тож думайте, пані та панове, хто для Вас кращий: прохідні політичні лицеміри та люди, що переслідують виключно власні короткочасні фінансові інтереси, чи "непрохідна" ідеологічна сила, що не зламалась під тиском опонентів та залишилась на принципових для себе позиціях української нації та власної ідеології...

Вибір за Вами!!!

Антон Коваленко