Як Вам всім відомо, до Верховної Ради України (далі - ВРУ) за підсумками виборів увійшло п'ять політичних сил, що під час проведення перевиборчої кампанії позиціонували себе абсолютно по-різному, абсолютно різними були програмні засади та ідеологічні позиції (якщо вони взагалі були...). Що ж ми змогли побачити у їх діяльності? Як вони проявляють та відстоюють власні політичні принципи, цінності та позиції? Ось на цих основних моментах я і пропоную Вам сьогодні сконцентрувати власну увагу.

Перший місце на виборах посіла Партія Регіонів (далі - ПР). До виборів вони устами власних лідерів заявляла про те, що ніхто не заважатиме працювати більшості, у випадку невходження ПР до її складу. Вони завжди прагнули до стабільності у державі, позиціонували себе у якості основних стабілізаторів становища. Саме ПР закликала Нашу Україну - Народну Самооборону до плідної співпраці. Що ж ми бачимо на ділі? Так, ПР досить легко офіційно визнала результати виборів, легітимність та законність права коаліції на існування та безперешкодну діяльність. На словах... А на справах, ми чули коментарі про те, що коаліція не зможе утворитись через нестачу голосів, а також з тих же причин обрати спікером Яценюка А.П., що можна кваліфікувати, як тиск на опонентів. Після того, як створення більшості та вибирання спікера такі відбулось, регіонали досить хвацько з перших днів роботи парламенту почали блокувати трибуну. Варто зазначити, що певні регіонали заявляли про підтримку Арсенія Петровича, як розумного політика, але жодний голос так і не був відданий на підтримку його кандидатури, натомість ми почули певні "дешеві відмазки" про зняття з себе відповідальності за діяльність спікера від коаліції. Невже саме це називається послідовністю, принциповістю та вмінням гідно програвати? На мою думку, така діяльність можна кваліфікуватись лише як непослідовність та недолуга боротьба за втрачену владу, хапання за останню надію втримати її. Так за що ж ПР боролась: за життя народу, чи за зосередження влади у власних руках та отримання дивідендів від неї?! Ось такі вони стабілізатори політичної ситуації...

Друге місце посів БЮТ, і з перших днів заявив про створення коаліції, обрання керівництва ВРУ та Кабміну у перші ж дні роботи законодавчого органу. Вони заявляли про відсутність будь-яких проблем та протиріч між учасниками коаліції. Вони вірили у принциповість та чесність їх партнерів, і запевняли усіх у успішній роботі парламентської більшості та уряду... І ось розпочала власну роботу ВРУ. Розпочалась коаліціада та спікеріада, і почались проблеми БЮТ. Зявились 5 - 7 непідписантів коаліційної угоди із НУНС, викрилась інформація про неможливість створення коаліції. І Юлія Володимирівна, недовго думаючи, розпочала перемовини із Блоком Литвина. Ось така вона довіра до соратників по коаліції... А коли коаліцію все ж таки утворили, не дочекавшись згоди Литвина, лідери БЮТ продемонстрували власну демократичність. Під час проведення таємного голосування за Яценюка з'явились два демократи - колишній голова СБУ Турчинов та лідер блоку Юлія Володимирівна, які вирішили перевірити на вшивість власних соратників, при цьому порушивши не тільки законодавчі норми, а і всю сутність процедури таємного голосування. Ось такий він демократизм у дії, та стійкість об'єднання демократичної коаліції.

Почесне третє місце посіла НУНС. Представники цього блоку до кінця так і не визначились: з ким їм бути? Саме тому і з'являлись регулярні заяви про об'єднання із ПР. Але лідери (Луценко, Кириленко, Яценюк) чітко наполягали на збереження усіх домовленостей із БЮТ та неможливості обєднання із тоталітарними чи авторитарними політичними силима, як ПР та комуністи... А з перших дінв коаліціади, 7 непідписантами виявились саме представники НУНС, які не підтримали коандадатуру на голову ВРУ навіть лідера НУ Кириленка. Ви можете сорбі уявити, щоб член партії міг не підтримати лідера?! Це вже далеко не демократія, а відсутність дисципліни чи охлократія... НУНС наполягала не необхідності заборони КПУ, і тим більше неприпуситмість обєднання із ними, але раптово Роман Зварич дозволяє собі запропонувати пакетне голосування за керівництво ВРУ, і посаду першого віце-спікера пропонує представнику Адаму Івановичу Мартинюку. Ось так принциповість у боротьбі проти предстиавників старої генерації та відповідальних за здійснення історичних злочинів просто перетворюється на прості торги за посади... Але, коли комуністи, під тиском регіоналів не паогодились на пропозицію, Нашоукраїнці раптово стали знову принциповими противниками комунізму та ярими противниками особисто Мартинюка. Добра ідеологія НУНС, що навіть за два дні може двічі кардинально змінитись...

А комуністи, у свою чергу, посівши четверте місце, йшли на вибори, як союзники ПР. Вони навііть не дозволили собі традиційну передвиборчу критику соратників. Суцільно підтримуючи їх та демонструючи вірність партнерам, комуністи спочатку приймають пропозицію "націоналіста і бандерівця" Зварича, і лише під шаленим тиском регіоналів (партнерів по коаліції у ВРУ 5 скликання), раптово змінили позицію та згадали власну ідеологію... І де ж вони, ідеологи комунізму? Чи гроші бізнесменів та дивіденти від співпраці із "націоналістами" стали набагато важливішими за ідеологією?!

Останнім, але найцікавішим учасником сучасного українського політикуму є Блок Литвина, який до останнього не міг визначити власну позицію щодо участі у коаліції чи опозиції. Ми всі прекрасно памятаємо минуле Литвина, його блискучу карєру та діяльність на посаді спікера ВРУ 4 скликання. Всі очікували, що фішка Мороза перейде до рук Литвина. І Тимошенко готова вже була пожертвіувати спікерською посадою задля більш комфотного премєрства... Але НУНС на це погодитись не змогла. Тому так і залишилась одна повністю нейтральна фракція, яка просто і не має власної позиції та ідеологічних засад, а тому і не може бути звинувачена у зраді, і може спокійно вивчати фінансові пропозиції обох сторін та "обєднувати Україну"...

Ось і скінчилась розповідь про останні події українського політукуму. Можна зробити лише один висновок - такого нідеологічного та безпринципного парламенту ми не мали вже давно. Так, партії, що мають власні фракції у ВРУ 6 скликання, були заівідомо прохідними, але який у цьому сенс?

Виникає питання: а як же жити далі Україні та українцям? А так і жити: обирати дійсно тих людей, чия позиція є незмінною протягом 16 років, які не були заплямовані у корупційних скандалах. Які РЕАЛЬНО ЗМОЖУТЬ ВТІЛИТИ У ЖИТТЯ ТА РЕАЛІЗУВАТИ ВАШІ ІНТЕРЕСИ.

І такими людьми є ВО СВОБОДА - дійсно Єдина СИЛА українців!

Антон Коваленко