Це що, цинічна байдужість, відверта ворожість чи холодний розрахунок, спрямований проти українців? Знак, що мусив би символізувати запізнілий борг, як реквієм світлої пам'яті жертвам кривавого комуністичного режиму, видублених в Україні на очах цивілізованого ХХ віку, поставили не в затишному місці, де людина змогла би не приховувати свій скорботний біль, свою гірку сльозу пам'яті, а в охоронній зоні, під шкідливим випромінюванням 110-ти кіловольтної мережі, де не те, що не можливо розбити хоча б невеликий скорботний парк, а навіть немає місця для встановлення лавок для похилих людей. І близькість пам'ятника до дороги, переповненої  автівками, також не вселяє спокою.

І нервозна поспішність спорудження пам'ятного знаку, неприхована штучність зорганізованого мітингу, процедура освячення владикою Васілієм ( представником Московського патріархату!!!) вкотре вже викликає щемливе відчуття відвертої цинічності владної адміністрації щодо національних почуттів українського народу. Просто цього разу у Президента, очевидно, увірвався терпець і після доброї прочуханки запорізька адміністрація змушена була хоч щось зробити, аби поставити відповідну "галочку", щоб потім спокійно продовжувати свою політику керованого хаосу проти українського народу. А це значить : убогість, безправ'я, дика злочинність, моральна розбещеність, грабіж, безпритульність, наркоманія, юнацький алкоголізм, дебілізація системи освіти, свавілля чиновництва, неможливість фізичного самовдосконалення через комерціалізацію спортивних споруд і все це на тлі презирства і зневаги чиновництва до української мови і української культури, заради права прискореного вимирання українців.

У 33-му лише за один рік комуністичним монстром винищено українців більше ніж у Другій Світовій війні за чотири роки.

Комуністичному режиму завжди муляли очі і козаки, і міцні господарі-селяни (т.зв. "куркулі"), і українські культурні діячі,і махновці, і "буржуазні" націоналісти, і бандерівці...Але діти!!! За що?!

У Сталінському (зараз Жовтневому) районі м.Запоріжжя з 5 по 15 травня 1933-го вимерли усі вихованці дитячого будинку у віці від трьох місяців до трьох років. 35 нездійсненних життів. "Спасибо товарищу Сталину за наше счастливое детство" - було написано на цьому будинку.

Анатолій Пеньок

Запорізька  міська організація ВО "Свобода"