Ви знаєте, вельмишановна громадо, наскільки цікаво в останній час спостерігати за перебігом дипломатичних міжнародних зносин між Україною та Російською Федерації. Буквально на днях обирається новий уряд в Україні. Всі вітають новопризначених міністрів, як в Україні, так і представники інших держав. МЗС Російської Федерації устами його очільника заявляє, що Росія готова співпрацювати з будь-яким українським урядом, він же направляє привітального листа до пана Огризка (новообраного Міністра закордонних справ України). Але у той же час, Президент України вирішив поспілкуватись поштою із українським колегою. І зробив це, чесно кажучи, не досить оригінально...

У своєму офіційному листі пан Путін наполягає на тому, що стосунки між нашими країнами можуть значно погіршитись. І причиною цього може стати "наростання антиросійських ідей в Україні". Вони полягають у спробі перегляду історії (визнання героями "пособників нацистів" - воїнів ОУН - УПА), а також утиски російської мови в Україні.

Що стосується першого закиду, то варто почитати висновок провідних істориків України щодо питання діяльності ОУН - УПА. А щодо другого, то подивіться статистику російських шкіл (близько 30%) та кількість росіян (27%).

Чи може, Володимира Володимировича почала цікавити доля українців?! Ну тоді, СИДИТЬ МОВЧКИ У СВОЄМУ КРЕМЛІ, І УКРАЇНЦІ І БЕЗ ВАС РОЗБЕРУТЬСЯ!!!

Саме тому, можна констатувати, що ці заяви мали виключно політичний характер. Всі спірні питання, про які йдеться мова у зверненні, можуть вирішитись (якщо вони взагалі потребують вирішення) у спільних міждержавних комісіях чи на круглих столах між спеціалістами двох країн. А такі заяви не можуть вирішити, а лише поглибити проблеми та міждержавні стосунки.

Путін не може відкрито не визнати український уряд, але може приховано дати зрозуміти, що обрання Тимошенко є небажаним та небезпечним для Росії.

Ну як після такого втручання у внутрішньодержавні процеси можна не звернутись до розділів 10 та 18 Програми захисту українців, яка пропонує зокрема:

-    Запровадити новий стратегічний курс зовнішньої політики України;

-     Формування альтернативної системи колективної безпеки;

-     Припинити участь у ЄЕП та СНД;

-     Розірвати угоду про базування в Криму російського Чорноморського флоту.

Я навів далеко не повний перелік програмних засад. Хто захоче - той подивиться більш детально. А я хочу зазначити, що лише такий радикальний комплекс заходів зможе забезпечити мінімізацію залежності України від Росії та вплив останньої на нашу Батьківщину.

Тож, думайте, кого ми маємо при владі, і чому?

Антон Коваленко

Запорізька міська організація ВО "Свобода"