Гостро й відверто - про український дубляж, продаж Лаври, американського кіногангстера та фашистські гасла.

Облишивши маніфестантів, режисер Жора Фомін та журналістка Зіна Підалькіна попрямували до режисера Юрія Іллєнка. Ідуть темним Києвом, знічев'я усміхаються. В Підалькіної серце як ступа б'ється, а Жора ж хоч би що. "Ильенко искренний человек, - своєї веде, - что говорит, то и думает". Не встигли подзвонити до квартири Іллєнка, як почули захоплене і гучне: "Пушкін!" То Людмила Єфименко, дружина режисера, відчинила двері.

Ну ты похож на Пушкина", - погодився з дружиною Іллєнко і привітався з Фоміним.

З.П.(перериваючи паузу і вказуючи на прапорець партії "Свобода" в Жориних руках):Зате він із прапорцем.

Ю.І.(не залишаючи, певно, наболілу тему): Что такое? Ты завивку сделал? (До всіх присутніх про маніфестацію) А вы заметили, что хода была?

Жора(впевнено):Была.

Л.Є.Ты сказал, что с Натали придешь.

Жора:(вказуючи на Зіну Підалькінку): Так это и есть Натали.

Ю.І.: Может, в черном варианте. Натали была светлоглазая.

Жора:Я бы предложил каждую субботу такую ходу делать.

Ю.І.(серйозно, як поліглот): На каком языке разговаривать будем? Можем и на иврите. Жора будет переводить. Колись спілка оголосила тиждень українського кіно. (Іронічно)Велике щастя, щоб в Україні був тиждень українського кіно? Дійде до того, що буде один сеанс українського кіно. (Сумно)Так воно, зрештою, і є. Я ж кінорежисер...

З.П.(відвалюючи жирний комплімент): Хто ж це не знає! Ранні фільми ваші по телебаченню побачила. Класні вони...

Ю.І.:Вони всі класні. Я некласних не знімаю. Нічого не можу з собою зробити. Інфікований.

З.П.: Та ви кокетуєте!

Ю.І.:Оце і є моя біда. Я кажу чисту правду, а усім здається, що я дурня клею або кокетую.

З.П.: Давайте про маніфестацію поговоримо.

Ю.І.:Акція ця виникла ще у 1992 році. Я став міністром кіно, умовно кажучи. Це був фонд українського кінематографу при міністерстві. Тоді впала біда на українське кіно. Ми всі були виховані в плановій совковій економіці. І ніхто не уявляв, що таке ринок. Ну там, деякі спекулянти може й знали, бо треба сорок років водити по ринку людей, щоб вимерли ті, хто не знає, що таке ринок.

З.П.:І ви також?

Ю.І.:Я перший стою на черзі. В Радянському Союзі була цілісна планова система. Кінематограф був двотактний. Один такт - це кіновиробництво, другий - кінофікація і кінопрокат. Всі фільми знімалися обов'язково в двох варіантах - національний (ніби для прокату на території республіки) і російський. Така ситуація існувала всюди, крім Москви Ленінграда і Свердловська. Практика була така, що ти знімаєш на рідній мові, а потім везеш у Москву, його приймають або ні на всесоюзний екран. І тоді вони ніби замовляють російський варіант. Але це була фікція, бо в Москві ніхто не розумів ані грузинської, ані молдаванської, і майже всі привозили російський варіант.

Перший скандальний прецедент стався з "Тінями забутих предків". Параджанов відмовився робити російськомовний варіант, за що зазнав слави українського націоналіста, і я разом із ним. І в 90-ті я погодився на посаду міністра, бо кінематограф рухнув, був порушений двотактний двигун. Усі кінотеатри перевели в комунальну власність. Перестала працювати кінематографічна помпа. У Союзі кінематограф приносив у бюджет країни другу статтю після горілки. На кіно утримувалися медицина, освіта... За статистикою, тільки в Україні було 200 кінотеатрів класу "А". Зараз є лише193 кінозали. За тих часів то були класні кінотеатри. (До Зіни) Тепер не падайте. 20 тисяч кіноустановок було в селах, санаторіях, деяких школах. Стільки немає зараз навіть у США. І уявіть, скільки було сеансів на день. Вісім. І можна також уявити, яка Ніагара грошей із кінематографу качалася щодня. Зараз є 193 зали, і вони належать не Україні. Це голлівудська та російська дистрибуція. Всі дистрибутори, які працюють в Україні, не звертаються безпосередньо до виробника.

З.П.(перебиваючи промовця): Ганна Чміль в інтерв'ю мені казала, що дехто в Україні вже працює саме з виробниками кіно.

Ю.І.(емоційно): Так воно й буде. Перейдемо до теми рідної мови. Хто не хоче, той буде... (На цих словах Іллєнко зробив руками жест, вказуючи, що ворога буде знищено.) Це я вам обіцяю. Інакше не буває в історії. Хмельниччина почалась, бо жиди орендували церкву, і якщо ти хотів хрестити дитину, ти мав платити жиду.

З.П.:Мене більше цікавить сьогоднішня акція.

Ю.І.:Я розумію вас.

З.П.:З міністерством культури ви зв'язувалися?

Ю.І.(щиро дивуючись): Нащо? Це акція проти влади. Хоча зараз міністерство культури займає позитивну позицію щодо цього питання.

З.П.:Ганна Чміль...

Ю.І.Про Ганну Чміль помовчіть. Знаєте, є два типи зброї. (Російською) Безоткатное орудие и откатное. Безоткатное - миномет, а откатное - откатывается после выстрела. Так что помолчите. Я - безоткатное оружие.

З.П.(згадуючи про продаж приміщення кінофаку у Лаврі): Коли йшла до вас, спілкувалася з режисерами, і вони сказали, що коли ви були деканом кінофаку...

Ю.І.(перебиваючи Зіну): Я був ситуативно. Два місяці.

З.П.Чомусь ті режисери мали претензії до вас щодо відкату.

Жора (пояснюючи): Да. Они говорят, что он был деканом, который продал Лавру.

Ю.І.(здивовано, розгублено):Як - продал Лавру? (Російською)Я был деканом действительно в этот момент. Там есть (українською) інститут підвищення кваліфікації, і дирекція Лаври вирішила забрати для них приміщення нашого інституту. Лабораторія, яка була в нас на першому поверсі, і справді не була придатна для цього приміщення, бо там немає порядного фундаменту, тому що приміщення стоїть на печерах. Там циркулювала вода і хімікалії, вони практично знищили цокольний поверх. Скориставшись цим...

Л.Є.(нагадуючи): Якась аварія була, прорвали труби...

Ю.І.(відмахуючись): Там постійно рвало труби і заливало печери. Тоді на нас наїхали. Директор заповідника Сергій Павлович Кролівець підвищив комунальну вартість оренди у 18 разів. (Звертаючи увагу на те, що Зіна фотографує Жору, весело.)Не розумію, у кого ви берете інтерв'ю - у Пушкіна, чи у Іллєнка? (Продовжуючи тему) Гроші нам держава взагалі не давала. (До Жори російською, вражено)Жора, ты у меня учился или нет? Расскажи мне честно, что я получил откат, от кого и за что, убедительно расскажите, и я соглашусь, что получил.

Жора (не відповідаючи прямо): Юрий Герасимович, но не я это утверждаю.

Ю.І.:Кому и как продал?

Жора(жартівливо):Я тоже спрашиваю - кому?

Ю.І.:Тогда наехали и подали в суд на руководство факультета за то, что мы погубили здание.

Жора (миролюбно):Ну, поставили фамилию Ильенко, а деньги получили другие.

Ю.І.(злісно):Ты гонишь пургу опять! Скажи механизм, не имена. Механизм - за что и кому можно что-то там продать было?

Л.Є.(розгублено): Я в первый раз слышу такое.

Ю.І.:И в это же время наехали на студию хроники на Щорса, 19 в связи с тем, что она практически перестала существовать, (українською)і директор кіностудії Саша Коваль каже: "Я можу взяти вас до себе, бо перші два поверхи порожні". І через те, що ми не могли виплачувати орендну плату і не мали грошей на капітальний ремонт, ми погодились. Отака історія. (Ображено)Ну ви мене здивували...

Студію Довженка, я дійсно хотів продати. Я підготував усі документи, щоб члени робочого колективу стали акціонерами.

З.П.(іронічно):І що ж, колектив не погодився?

Ю.І.:Бо всі хочуть отримувати державну пайку. Я казав, якщо ми всі володітимемо студією, будемо з цього жити і диктувати умови. "Ні, - сказали, - нам треба бюджет". І досі вони хочуть бюджет. Але сьогодні це вже дурість, коли нема дистрибуції, коли всі екрани належать Росії і Голлівуду. Знімай не знімай, все одне твій фільм не буде качати гроші.

Л.Є.(підтримуючи чоловіка): Фільм просто буде лежати. Телебачення не покаже, кінотеатри теж.

Ю.І.:Перше, що треба - це завоювати назад свій ринок кінопрокату.

З.П.: Так міністерство саме цим і займається!

Ю.І.(сплеснувши у долоні):Ви мені не даєте слово сказати! (Глузливо)Я таких ще не зустрічав! Коли мене призначили міністром, то я погодився, але з умовою, що буде створено пакет законів і передано у Верховну Раду. Законів, які б врятували український кінематограф. Що я зробив? Я зв'язався з Джеком Валенті, головним гангстером американського кінематографу. Він кришував усі найбільші кіностудії Голлівуда, які знамениті тим, що не починають знімати фільм, коли квитки на їхню продукцію ще не продані у Гонконзі чи Саратові.

Я його зустрів у Каннах. Він питає: "Ти хто?". "З України", - кажу. "Скільки вас там?" - запитує. "52 мільйони". Він: "Цікаво. Давай далі, що хочеш?". Я говорю: "Ви ж все одне захопите ринок". Він каже: "Звичайно. Ми перебудуємо ринок. Спочатку вашу систему зруйнуємо, а потім викинемо дуже дешеву відеоапаратуру і приготуємо продукцією, яку у вас ще ніхто не бачив - секс, насильство, порно, жах". Вони за кілька років повністю окупували ринок. Це був перший момент.

Другий, вони кажуть: "Хлопці, ви показуєте наше кіно, платіть. А для цього ми зацікавлені, щоб у вас був закон про авторські суміжні права, адекватний Бернській конвенції".

Джек Валенті передав мені через два тижні після зустрічі закони про авторські права з усіх країн світу. Ми взяли двох юристів, і вдвох з Ганною Чміль розробили для України закон. Верховна Рада цей закон в 93-му здуру прийняла, бо перед Європою треба було тоді зробити пару реверансів. Це був базовий закон.

Ще я звернувся до міністра культури Франції. І він передав мені п'ять законів щодо боротьби з голлівудською експансією у кінематографі. Коли я прийшов до Жулинського із пакетом документів, які на сто відсотків рятують український кінематограф, він розцілував мене і сказав, що завтра ми починаємо відродження українськорго кіно. Наступного ранку мене звільнили і фонд ліквідували. Мені подзвонив Нікіта Міхалков, і я йому передав цей пакет документів.

Л.Є.(нагадуючи):Они находились в таком же положении, как и мы.

Ю.І.:Михалков подписал его у Ельцина и провел его через Госдуму. Что сегодня с русским кино? Процветает. Нашей сраной Верховной Радой этот закон до сих пор не принят. По причинам, что владельцы рынка сидят в Верховной Раде. Экранов меньше, но зато дисков, кассет, телевидения несоизмеримо много. Количество бабла, которое качают с нашего рынка - неизмеримо. Они подняли гвалт - дублировать или нет по-украински. Просто несколько барыг, которые покупают готовый продукт за бесценок в России, диск с русским дубляжем передают в кинотеатр и берут себе со сделки 40%. И после этого они поднимают гвалт, что если они будут дублировать фильм, то, видите ли, это им будет накладно. Засранцы! Вот сегодня мы им (знов українською) продемонстрували: люди хочуть дивитися українське кіно...

З.П.(зацікавлено):Що ж це за закони?

Ю.І.:Закон номер один - 90% реклами мусить бути представлено на кіноносіях. Сьогодні фільм переривається чотири рази довгою рекламою. Вона фантастичні гроші коштує! Французький пакет передбачає від 5 до10% "откатывать" на розвиток національного кіно. Для цього в міністерстві вже створено фонд, але цей закон у нас поки що не прийнято. Далі. Кожен шостий франк, який пройшов через каси кінотеатрів, направляється на розвиток національного кіно Франції.

З.П.:А в нас?

Л.Є.:У нас - дупа.

Ю.І.:Наступний пункт. Преференція для того, щоб на територію країни ввозився лише оригінальний продукт. А це додаткові робочі місця - дубляж, режисура і т. д. Росія, до речі, зняла ПДВ зі всього ланцюжка кіновиробництва. І останнє - це квота на те, що 30% на усіх сеансах без винятку мусить показуватися вітчизняний продукт.

З.П.(повертаючись до маніфестації):Яка політична партія брала участь у акції?

Ю.І.:Це був марш глядачів, а організацію його взяла на себе українська партія "Свобода".

З.П.: Але мене як людину з вулиці налякали її фашистські гасла.

Ю.І.(до Жори з претензією): Для чого приводиш до нас в дім людей із вулиці?

(Регіт.)

З.П. (не вгамовуючись із маніфестацією):Я не розумію цього масового ідіотизму.

Ю.І.: Це ваше право. А я вважаю, що ви - масовий ідіотизм.

Жора(усміхаючись задоволено):Сейчас они тебя убьют.

Ю.І. (лютуючи):Чому ви вважаєте, що я ідіот масовий, а ви - ні? Ви теж ідіотка! Чому для Черчілля Британія - понад усе, для Гітлера - Німеччина, для Ганді - Індія...

З.П.:Ви згадали Гітлера. Чому на маніфестації щодо української мови звучало німецьке слово "шнеллер"...

Ю.І. (збуджено):А чому не сказати "шнеллер"?

Л.Є.:То не "шнеллер", певно, то Шрек...

З.П. (закінчуючи довгу розмову):До чого ця акція призведе?

Ю.І.:Не думаю, що до культурної революції, але те, що почався другий етап революції національної - це я ще написав у 2004 році після закінчення помаранчевого путчу.

Л.Є.(безрадісно): При Кучмі українське кіно показували хоча б уночі. Зараз абсолютно ніколи.

Ю.І.(показуючи касету з записом "Тіні забутих предків"): Я вже не кажу про оплату. Якби мені платили відсоток за кожний піратський диск, то мені не треба було б продавати ніяких Лавр. Але те, чим я з вами зараз займаюся - дурниці. Я передав у видавництво три томи книги "Доповідна апостолу Петру". (російською, мрійливо)Это вещь... Это книжка...

Л.Є.(жартома): Нобелевская премия.

Ю.І.Нет. Всем мало не покажется.

Зіна Підалькіна

ТЕЛЕКРИТИКА