Слава Україні!

Дмитро Донцов творив в часи, коли "метал переплавлювався на сталь, а народ перетворювався на націю", коли "крапля української крові впала на українську землю і зродила українську націю", коли "червоно-чорний прапор боротьби вів нас до синьо-жовтого прапору свободи". Все це - шкільна грамота для націоналіста... І казати про постать Донцова просто буде зайве. Забагато вже сьогодні сказано.

Але я хочу спитати: "Чи володіє наша провідна верства держави такими якостями, як шляхетність, мудрість, мужність? Чи володіє тими ідеями у відношенні до влади, населення, землі" Вочевидь що ні... Бо не повинні вони турбуватися за добробут біомаси, прожираючи казну, а повинні про славу і велич нації турбуватися, бо не повинні гречкою поля засівати - то справа гречкосіїв, а повинні фортеці та паланки будувати. Нема у нас при владі провідної верстви.... Тоді виходе, що за перемогу нам ще треба боротися. Українська держава стала самостійною, але не стала належати українцям.

А тепер уявіть собі ситуацію... Степан Бандера каже: "Виходячи з політичної ситуації, яка сталося ми припиняємо боротьбу... Україна стала державою, хоч і не такою якою ми бажаємо її бачити, але стала...УССР, член ООН, в неї закріплені кордони і розуміючи, що ми можемо програти ми припиняємо боротьбу". Вояк УПА у схроні каже: "Знаєте у нас зараз замало набоїв та й рушниці вже старі, та й ви нам не платите...так що я припиняю свою боротьбу і піду краще корову надою..." Дмитро Донцов каже :"Не має сенсу зараз друкуватися, бо держава не профінансує... та й ніхто читати не буде...", а провідник ОУН на Запоріжжі написав листа Шухевичу, що йому потрібен офіс для роботи...та й зарплатню треба збільшити... а ще він не буде проводити акцію, бо боїться реакції від влади", а Ярослав Стецько сказав: "Та ні... я цього не казав... я взагалі тоді хворів...в мене коліна хворі... мене не було..., а то все чутки, то ворожа провокація..."

Уявляєте таку картину? А я ні!

Так чому ж тоді ми - ті хто продовжує їхню боротьбу, так поступаємо, чому таке робимо... І я хочу нагадати старі слова Г.Сковороди: "Плоть нічтоже, дух животворить". Ми ніколи не переможемо, поки наш дух не стане сильнішим за дух вояків УПА, поки наша мужність не стане вищою за їхню, поки наша організація не стане кращою, ніж вона була в ОУН. І якщо ми не зробимо цього, якщо не станемо кращими - то можна буде вважати, що мільйони українців віддали своє життя просто так, не за що, а про Україну, про славу української держави можна буде просто забути...

Але я вірю в те, що ми зможемо це зробити разом.

Бо іншого вибору у нас нема і не може бути.

Я вірю в вас і у нашу спільну перемогу!

Олексій МОСЕЙКО

Запорізька обласна організація ВО "Свобода"