Друга Світова війна. Велика Вітчизняна війна. Два поняття, які досі нерідко вживаються в Україні нарівні. А тим часом ідеться зовсім не про слова, а про дві різні війни, що тільки частково хронологічно і подієво перехрещувалися. Змістовно ж це були зовсім різні війни.

Розглянемо коротко сутність цих війн. Друга Світова: вересень 1939 - вересень 1945. Велика Вітчизняна: червень 1941 - травень 1945 року. Розпалили Другу Світову спільно нацистська Німеччина та більшовицький СРСР, які були півтора року де-факто союзниками й уклали угоди про поділ Старого Світу на "зони інтересів".

За політичними пристрастями, а точніше - політичним шулерством, політичними бійками у Верховній Раді, залишається без належної уваги невидима війна. Ця війна в Україні найжорстокіша за всю її історію. У кровопролитних війнах гинули тисячі і мільйони, але не гинула нація. А в цей оманливий час ейфорійна наша демократія перетворюється в домовину української нації.

Під фіговим листком цієї облуди українців нищать без єдиного пострілу, але з швидкістю арифметичної прогресії. Зброєю нищення є російська мова, чужинська мова, мова колонізатора.

Колишня імперія для асиміляції українців виробила систему нищення української мови, а нинішня її спадкоємиця удосконалила цю систему і сьогодні веде цілеспрямований наступ.

Центр досліджень визвольного руху та Всеукраїнське товариство "Просвіта" протягом 19 - 29 березня представили в Одесі виставку фотоматеріалів та документів, що розповідають про боротьбу Української Повстанської Армії за створення Української держави. До експозиції виставки увійшли і матеріали СБУ, які висвітлюють історію ОУНівського підпілля в Одесі. Відкриття виставки викликало бурхливу реакцію з боку місцевих філій КПУ, Комсомолу, Партії регіонів, об'єднання "Родина" та інших організацій. Мітинг біля приміщення обласної "Просвіти" ще раз підтвердив міфічність славнозвісної одеської толерантності. Висловлювання учасників мітингу були далекими від поняття "коректність", нагадуючи риторику часів воєнного комунізму.

Влада - велика сила. Варто було Президенту України Віктору Ющенку кілька разів схвально згадати Гетьмана Мазепу, провести переговори у Москві, як довкола цієї постаті почався небувалий ажіотаж. Іван Мазепа несподівано став модним історичним персонажем.

Популярність епохи Мазепи принесла чимало клопотів маленькій команді козаків і журналістів, які роблять журнали "Музеї України" і "Нова Січ". Сталося так, що деякі пригоди, що відбулися довкола загадок Гетьмана, дуже нас стосуються. Це і пошуки скарбів, документів, а особливо інтриги довкола шаблі і невідомих портретів Івана Степановича.

Про скарби не будемо - це вже легенда.

ГЕРОЄВІ УКРАЇНИ ЮРІЮ ШУХЕВИЧУ - 75 РОКІВ!

- Ваша родина відома не тільки в Україні, але й у світі. Які риси характеру Ваших прадідів-батьків, яку мотивацію їхнього життя й діяльності, надбання, мрію Ви б радили успадкувати українцям?

- Відданість справі, ідеалам, а не кон'юнктурі, наполегливість і жертовність у різних царинах життя. Наприклад, Осип - письменник і священик, Володимир - науковець, педагог, громадський діяч, Степан - відомий адвокат, командир Українських Січових Стрільців, Української Галицької Армії, Роман Шухевич - головний командир УПА.

Де-де, а в Кремлі традиційне весняне "загострення" відчувається...

Однозначно, Росія вчинить дії, спрямовані на забезпечення своїх інтересів поблизу державних кордонів, - змалював перспективу відповіді Москви на вступ України й Грузії в НАТО начальник генштабу РФ Юрій Балуєвський. - Це будуть не тільки воєнні заходи, це будуть заходи іншого характеру". Заява Балуєвського стала логічним продовженням одкровень Володимира Путіна й Сергія Лаврова. Президент РФ, за повідомленням російської преси, розповів Джорджу Бушу про те, що "Україна - не держава", і що в разі вступу України до НАТО на неї чекає територіальний розкол.

Ах, шановний люде український запорізького краю, як же мені бажається через єдину українську газету "ПРОСТО", котра твориться у нас і для вас, і заради ваших нащадків, донести прості і справедливі думки наших спільних з вами пращурів!

Я знаю (та й певно і ви знаєте) історію боротьби за власну національну неповторність московитів, німців, британців, французів... Ба, навіть історію нідерландців, іспанців і арабів з євреями я знаю разом з вами...

Гостро й відверто - про український дубляж, продаж Лаври, американського кіногангстера та фашистські гасла.

Облишивши маніфестантів, режисер Жора Фомін та журналістка Зіна Підалькіна попрямували до режисера Юрія Іллєнка. Ідуть темним Києвом, знічев'я усміхаються. В Підалькіної серце як ступа б'ється, а Жора ж хоч би що. "Ильенко искренний человек, - своєї веде, - что говорит, то и думает". Не встигли подзвонити до квартири Іллєнка, як почули захоплене і гучне: "Пушкін!" То Людмила Єфименко, дружина режисера, відчинила двері.

ГЕРОЯМ - СЛАВА!

Жалобний день... 17 (27) лютого минає 344 роки від дня страти за Україну найвидатнішого ЛИЦАРЯ КОЗАЧЧИНИ, СИМВОЛУ ПРАВДИ в нашій історії, найулюбленішого героя Тараса Шевченка і всього українського народу - Івана БОГУНА.

Іван БОГУН - рік народження невідомий, вінницький полковник, наказний Гетьман України, який у 1651 р. вразив світ своїм героїзмом, вивівши в час бою під Берестечком більшість козацьких військ з облоги. Протягом 15 років не випускав з рук пернача - очолював багато переможних визначальних боїв.

Будь-який народ, як і кожна окрема особистість, має своє обличчя, свій характер; природно, через відмінності національних рис склалися певні стереотипи щодо представників різних народів. Так, наприклад, англійців вважають консервативними, іспанців - пристрасними; естонці, мабуть, "найповільніша" нація в Європі, а росіяни найбільш непередбачувані. Українці ж, як ми знаємо з численних анекдотів, жити не можуть без сала, б'ють москалів, де б їх не зустріли.

Будь-який народ, як і кожна окрема особистість, має своє обличчя, свій характер; природно, через відмінності національних рис склалися певні стереотипи щодо представників різних народів.

Кількість громадян України, які вважають своєю рідною мовою російську, за рік зменшилося. Про це свідчать результати соціологічного дослідження Центру Разумкова, які оголосив директор політико-правових програм центру Юрій Якименко і провідний експерт центру Олександр Литвиненко.

Так, за їхніми даними кількість людей, які вважають рідною мовою українську, не змінилася і складає майже 52% (у 2006 році - 52%, у 2007 році - 51,4%)

• Головна причина? - Україна так і не стала національною державою, влада в Україні належить не українцям. А національні меншини завжди тяжіли і будуть тяжіти передусім до влади, тобто до тих, хто має можливість полегшити чи ускладнити їх існування. З якої ж їм рації тяжіти до упосліджених українців?

• Українці у своїй країні залишилися бездержавною і безправною нацією, а тому не можуть ні визначати національну політику влади, ні відповідати за неї, ні виступати гарантами збереження держави, ні бути опорою національних меншин, - вони самі потребують захисту.

Зберігаючи давню традицію офіційних відповідей чужинцям-нахабам, започатковану козаками Войська Запорозького з славним отаманом Сірком, змальовану в картині Рєпіна "Козаки пишуть листа турецькому султану", уповноважившись званням сина України, на оцю вашу писульку від 14 грудня 2007 відповідаю.

Ви-біснуваті внуки гаспида Сталіна, безпородні вічно гавкаючі шарікови московитські, племінники роду Бахуса, недобитки Юнонової тітки. Яке ваше діло до наших справ? Своє "обеспокоение" залиште при собі і не виносьте свій сором на люди. Ми у вас в холопах по добрій волі не ходили і ходити не будем, а били вас і будем бити по наглому носі щоб завидні очі вам позавертались.

Пам'ятаєте, коли погляди усієї телевізійної країни були намертво прикуті до серіалу "Просто Марія". Це "хітове мило" заклало тоді підвалини телевізійної залежності. Минуло не так багато часу, а смертю хоробрих у нерівній війні з "екранним вірусом" полягло вже чимало українських громадян.

Сьогодні боротьба ще триває, проте люди майже не пручаються. Скажімо, рік-два тому усі божеволіли від "Шансу", цієї осені - від чергового шоу "Танці із зірками". Здається, все - проекти скінчилися, на носі Новий рік, пора телепортуватися у реальне життя.

75 років тому, глибокої осені, після збору, як, до речі, свідчать не тільки документи, а й допущені цензурою пісні тих часів, щедрого урожаю, почався найбільший голод за всю історію України. Тільки серед тих, хто тоді жив, Голодомор забрав майже 10 мільйонів життів, а про ненароджених через цю велику трагедію сьогодні просто ніхто нічого й не згадує. До речі, нині нам кажуть, що у 1933-му не було підстав знищувати саме українців. Ні, такі підстави були. За переписом 1926 року в СРСР (до якого тоді поряд з ще 14 союзними республіками входила й Україна) офіційно зафіксовано, що українців було більше, ніж росіян, не кажучи вже про представників інших народів.

При організації Голодомору, крім головних надзавдань (про які вже написано чимало), Москва ставила собі за мету розв'язання ще й низки, хоч і другорядних, але достатньо важливих для режиму питань. Зокрема, виховання любові до комуністичної влади. Звучить абсурдно, але це так. Більше того, завдяки Великому Голоду серед його жертв відбулася швидка селекція найбільш відданих комуністичних прислужників.

Зокрема, варто згадати давно відомий факт - у 40-50-ті роки найжорстокішими гулагівськими "вєртухаями" були українці. Це описано у безлічі спогадів.

Мер Москви Юрій Лужков - молюск. Бо розуму в нього як у мушлі. Можете вважати це моєю особистою думкою та оціночним судженням.

По-іншому як розуміти його сьогоднішні "пасажі" про плюндрування виставки про голодомор в українському культурному центрі у Москві?

Питання: хіба українці придумали забирати хліб по селах, чи це робила окупаційна радянська влада, принесена в Україну ззовні?

Хіба українці придумали те саме, але в менших масштабах, повторити на Поволжі та у Казахстані?

Хто лікар росіянам, які самі мусили б визнати свій голодомор геноцидом проти власного народу?

Аналіз таких держав-суспільств як рабовласницькі, деспотичні, феодальні, капіталістичні і комуністичні, показує, що існують два різних способи експлуатації поневолення людини і народів.

Перший, - через прямий державний примус. На державному примусі трималися і тримаються всі форми примуспраці, як суспільно-державної так і приватної, - як то рабство, кріпацтво, колгосп, гулаг і т.п. Тому суспільства, розділені тисячоліттями, але -основою економічної системи яких є примуспраця, дуже подібні. Подібні - стародавні рабовласницькі демократії та рабовласницькі демократичні США.

Українське суспільство тим більше недооцінює ступінь проблеми паління. В Україні немає загальновідомих громадських організацій, які б активно вели роботу в цьому напрямку. Політичні партії якось дуже лояльно обходять проблему стороною, не акцентуючи свою увагу ній. Воно і не дивно.

Англієць Аллен Карр палив 33 роки. Намагаючись кинути цю шкідливу справу десятки разів, він, навпаки, в останні роки палив до сотні цигарок на день і вже майже зламався.

"В мене був знайомий, він помер нещодавно, то ця людина в своєму житті двічі користувалась гривнями - 90 років тому і зараз", - розповідає мені історик Олександр Кучерук. "Це не так далеко від нас, як здається," - каже він про коротке і яскраве як постріл життя Української Народної Республіки.

Дісно, дивлячись на фото військових парадів, де майорять стяги з тризубами, на тексти Універсалів, написаних українською, на доглянуту інтеліґентську борідку Винниченка, на захоплені натовпи киян, які вітали нову, українську владу, розумієш, що це був реальний, складний і дуже український світ, який, наче якась Атлантида, повністю загубився в лавині історії того шаленого 20-го сторіччя.

Деякі люди думають, що комуністична ідея була добра, лише її не змогли ефективно впровадити. Ніби то Карл Маркс, та Ленін прагнули добра і ті злочини, які скоїли їх послідовники чиста випадковість. Але чи то так? Ось пряма мова та інші цікаві факти:

" Я хочу помститися тому, кого з неба послано" К. Маркс (1836)

"Диявол такт мені відбиває Він смичок мій направляє" К. Маркс (1843)

З біографії:

Карл Гейнріх Маркс маючи несплачені борги, таємно заручився з 22 літньою красунею Женні фон Вестерфален, утягненою в таємне товариство ілюмінатів під назвою "Церква сатани".

Триває масштабне історичне дослідження шляху унікальної Булави Запорозького козацтва, Кубані, а точніше, легендарної отаманської булави під умовною назвою Булава Івана Сірка. Цю річ, яка була символом верховної влади у козаків, тримали руки І.Сірка, Б.Хмельницького та інших отаманів та Гетьманів Запорозького козацтва. Разом з козаками, булава потрапила на Кубань.

Важливу роль зіграла булава після 1917 року. Тоді, Законодавча Рада Кубані проголосила створення Кубанської Народної республіки.

Події довкола "Музею совєтської окупації" в Києві 7 червня 2007 року зайвий раз підтверджують, що частина громадян України все ще мислить категоріями сталінізму ("кто нє с намі, тот протів нас"), не визнаючи очевидного факту геноциду українців під час Голодомору, далі заперечуючи масові розстріли української інтелігенції на Соловках, у Биківні, в Сандормосі, у Вінниці, в тюрмах Львова, Луцька, Ковеля й інших міст Західної України на початку війни...

За нормальних умов історичного розвитку, коли народ не піддається ніяким національним утискам, його психіка врівноважена, дії спокійні, впевнені, національна гордість проявляється як щось природне для всієї нації.

На жаль, Україна була позбавлена природного культурно-національного розвитку. Історична розірваність територій між кількома панівними державами спричинилася до прояву в українському характері двох патологічних явищ: атрофії та гіпертрофії національної психіки.

Християнство поширилося в Римській імперії тоді, коли в ній тріумфував дух космополітизму. Римська імперська ідея претендувала на універсальність. Такою почасти вона й була. Християнство ж не лише претендувало на універсалізм, а й втілювало його. Церковні громади будувалися за територіальним, а не національним принципом. І хоча християни з іудеїв і християни з еллінів значно різнилися своєю культурою й менталітетом, апостол Павло та інші проповідники християнства не створювали окремих національних громад. Навпаки, в одному місті будувалася одна - полінаціональна і полікультурна - громада. Усі християни міста збиралися на одні євхаристичні збори.

Голова державного комітету архівів України Ольга Гінзбург висловилася за закриття доступу до документів, що стосуються комуністичних репресій.

Вона сказала, що оприлюднення імен тих посадовців, які були причетні до репресій, зокрема Голодомору 30-х років, може негативно відбитися на їхніх нащадках.

Ольга Гінзбург також заявила, що не має наміру передавати архівні документи до київського Музею радянської окупації, оскільки вважає його непотрібним для України

Коли 21 лютого, а був це міжнародний день рідної мови, дивився шквал критики, який польське телебачення вилило на голови своїх політиків з приводу їхньої далеко не зразвокої мови, то мені стало завидно з приводу вимогливості і солідарності у мовному плані польських журналістів. В Україні на фоні нового загострення взаємин між урядом і президентом, практично уся увага преси була зосереджена на цій проблемі. І мовне питання (не лише у плані культури мови, але й взагалі її використання) було зведене до маргінальної проблеми.